Інтерв'ю з Рікардо Ф. Нуньєсом, засновником Vinos de la Luz

Сегодня Сьогодні я хочу представити вам унікальну людину. Це Рікардо Фернандес Нуньєс, власник Vinos de la Luz, міжнародної виноробної групи, що має виноробні в Аргентині, Іспанії та Італії, а також офіси в Україні та Польщі, виробництво у США. До початку російсько-української війни він мав плани запустити своє перше українське вино і навіть через півроку після вторгнення він не відступив від своїх планів.

Вина Рікардо Нуньєса це вина преміум класу і продаються вони у Європі, Аргентині, Латинській Америці, США, Китаї та Україні. Vinos de la Luz виробляють близько 300 000 літрів на рік. А я амбасадор бренду вже кілька років.

У рамках невимушеної розмови я поставила Рікардо Ф. Нуньєсу важливі питання про війну, вино, бізнес та гуманітарні проекти, а також, звичайно, про майбутнє Vinos de la Luz.

Що кардинально відрізняє Vinos de la Luz від інших виноробень?

Vinos de la Luz - це сімейний бізнес, що пристрасно розвиває спадщину поколінь з виробництва унікальних вин по всьому світу. Народившись у Вілья-Марія, Кордова, я залишив батьківщину ще підлітком, але хоч я громадянин світу, моє серце б'ється в Аргентині. Ідея, про яку я мріяв, полягала в тому, щоб мати виноробню там, де понад 140 років тому народилися мої предки. Це Іспанія. Тепер тут розташована моя іспанська виноробня та земля, яка сьогодні налічує 40 гектарів виноградників, де ми створюємо унікальний Темпранільйо. Виноград вирощують на висоті 762 метри над рівнем моря, на червоній, багатою залізом землі, вздовж якої тече річка Дуеро, у виноробному регіоні в провінції Кастілья та Леон з найбільш континентальним кліматом у Європі.

В Аргентині, в Мендосі, у нас 220 гектарів, трохи більше 50 гектарів з них відведено під органічний виноград, який, на мою думку, є світовою тенденцією, яку цінують споживачі. Ми виготовляємо «натуральне» вино, без сульфітів; це те, що хоче преміальний споживач. Це інвестиції та терпіння. Йдеться про Perlas del Callejón, вино, в яке не втручаються хімічні продукти і для якого ми використовуємо мало дуба, щоб не міняти його кардинально. Просування у цьому сегменті – тривалий процес.

Як міжнародна компанія, ми поділяємо одну філософію: приділяти увагу нашим традиціям, якості та поважати землю, її плоди. Наші вина La Luz народжуються під цим маніфестом.

Вина Vinos de la Luz народилися в Мендосі. Як вийшло так, що ваші виноградники поширилися далеко за межі Аргентини?

Першим міжнародним напрямом, який ми вибрали, був Рібера-дель-Дуеро: найкращий район в Іспанії для вин, визнаних у всьому світі завдяки своїй високій якості. Зараз ми перебуваємо у процесі органічної сертифікації, і ми самодостатні у виробництві сонячної енергії. Відповідно до правил, ми виробляємо максимально 7000 кг винограду Темпранільйо з гектара з 40 га, які ми експлуатуємо.

Чотири гектари виноградників у Валь Д'Орча і біля підніжжя Монте-Аміату в Тоскані спонукали мене свого часу відкрити власну виноробню в Монтальчино, де ми виробляємо Санджовезе. На каліфорнійській фермі ми вже якийсь час виробляємо Сіра, цього року вийшов перший реліз цього вина. Воно вийшло ефектним, ароматним, барвистим та дуже потенційним.

Загалом Vinos de la Luz виробляють у Мендосі 1,8 млн літрів (під власною торговою маркою, а також для третіх осіб); в Іспанії максимально 700 000 літрів та в Італії 120 000 літрів. Кожна виноробня має вино, яке отримало максимально можливі нагороди. Наприклад, Мальбек 2015 отримав 97 балів на конкурсі World Wine Awards 2019 англійського журналу Decanter; це було одне з 50 найкращих вин у світі. Цього року виноробня Аргентини відзначилися на світовому рівні, здобувши одразу 3 нагороди у 97 балів і ставши єдиною виноробною з такою кількістю нагород у світі!

Чим характерна ваша виноробня в Іспанії?

Виноробня, побудована в 1980 році в Меліда-де-Пеньяф'єль, у самому серці Рібера-дель-Дуеро, оточена власними виноградниками. Що додало цінності нашій групі, так це наявність виноробні, землі та виноградників у найменуванні місця походження, яке ми вважаємо найавтентичнішим, справжнім та престижнішим в Іспанії.

Виробничі показники за минулий рік сягнули 500 000 пляшок, 50% з яких пішло на внутрішній ринок, а друга половина на експорт. Ці вина дуже орієнтовані на якість, і ми вважаємо, що це те, що має переважати. Ми тут виробляємо бренди Iluminado, Valpincia, Cinema, Pagos de Valcerracín, Cinema, а також Peñafiel Limited Edition, вино, яке віддає шану місту Пеньяф'єль, де знаходиться виноробня, оскільки воно обмежує кількість пляшок у кожному врожаї реальною кількістю мешканців села. Усі вони відзначені численними нагородами, такими як Gourmet Guide (95 балів за Iluminado Vinos de la Luz Spain).

Для витримки використовуються бочки із французького дуба. Найближчим часом ми плануємо включити більше білих вин у свою велику родину вин. Серед найближчих проектів, над якими ми вже працюємо – прихильність до якісного винного туризму. Ми хочемо, щоб люди знали, яке чудове середовище нас оточує.

Коли ви вперше побували в Україні?

Вперше я приїхав до України 1998 року. Країна вже як 7 років здобула незалежність і починала набувати привабливості з погляду бізнесу. Зараз Україна — для мене насамперед місце, де мешкають дуже сміливі люди, мої друзі та члени моєї команди. Україна вже назавжди у моєму серці. Ну і, звісно, Україна — це цікава та самобутня винна країна. Тут ми конкуруємо із винами з Грузії, Франції, Італії, Іспанії, Чилі. Також серед українців дуже популярні молдавські виробники.

Хороші вина мають попит, і Vinos de la Luz — не виняток. Більше того, ми маємо переваги в тому, що у нас є офіс у Києві, у нас є розподільчий центр в Іспанії, звідки ми можемо постачати вина в будь-яку точку європейського континенту протягом максимум 48 годин.

Як вторгнення Росії в Україну змінило ваше життя?

Я відчуваю гнів, той самий гнів, який відчувають українці через те, що росіяни посміли зруйнувати історію їхньої країни, і я дуже хочу боротися за майбутнє України. Війна, розв'язана росіянами, додала мені ще одну діяльність: тепер, крім управління Vinos de la luz, я маю захищати людей, піклуватися про них і шукати нові можливості допомагати українцям. На початку війни мені потрібно було створити систему логістики, щоб люди, які хотіли залишити Україну, могли вирушити до Варшави, найближчої штаб-квартири компанії.

Скільки співробітників вдалося вибратися?

Мені вдалося взяти із собою до Варшави дуже мало людей. Більшість чоловіків не можуть виїхати, бо підлягають обов'язковому військовому обов'язку. Більшість жінок теж не хочуть їхати, бо хочуть залишитися з чоловіками та захищати Україну. Ми забрали кілька сімей, у багатьох випадках чоловіки довірили нам свої сім'ї, і кілька жінок, які мали функціональні обов'язки в компанії. Якби це залежало від них, вони всі залишилися б. Ми не знаємо, як довго це триватиме, але ми повинні дбати про них.

Я не можу тут не згадати чудову історію, коли ви орендували літак і допомогли репатріювати аргентинців, що застрягли в Україні. Можете розповісти її мені?

Так, звичайно, справа була така. Декілька аргентинських сімей вирушили до Києва забрати своїх дітей, народжених від сурогатних матерів, і опинилися у скрутному становищі: в Україні пандемія COVID-19, 21 000 інфікованих та 700 смертей від коронавірусу — звісно, все пересування між країнами було заблоковане і вони не могли вибратися із країни. Я тоді теж поїхав працювати до Києва і проводив там свій карантин. Знайомий приніс мені замітку з газети, де говорилося, що пара Марія Піа Родрігес і Алехандро Руссатті з мого рідного міста, поїхала в Україну, щоб уперше зустрітися зі своєю дочкою Софією, народженою за допомогою сурогатної матері. Проте через пандемію повернутися до Аргентини вони не можуть. Я хотів їм допомогти.

Попросив контакт і дізнався, що є, лише 24 аргентинці, які опинилися у скрутному становищі, у тому числі пари, які усиновили дітей. Я зв'язався з міністерством закордонних справ і запропонував зафрахтувати приватний літак та доставити їх до Європи, щоб вони могли повернутись додому. Коли ми цим займалися, мені зателефонував консул і сказав: “Якщо ви докладете зусиль, щоб доставити аргентинців, що застрягли, до Мадриду, ми могли б відправити іншим рейсом 18 аргентинців, загалом 9 сімей, яким потрібно вирушити в Україну, за своїми дітьми», які вже народилися внаслідок сурогатного материнства. Звісно, я погодився. Все почалося 3 травня і за 20 днів все було зроблено. Це батьки, які приїжджають шукати своїх дітей, вони бачать їх лише на світлинах, це розбило мені серце, ця історія мене шокувала. Я орендував літак Embraer 145 на 48 пасажирів, щоб відвезти всіх туди та назад.

Чому ви вирішили допомогти цим людям?

Я не неурядова організація, я бізнесмен, але я почуваюся краще, коли можу комусь допомогти. Це інвестиції у щось безцінне. У нас у сім'ї є девіз «Розділяй благополуччя» і я намагаюся йому слідувати. Коли я прочитав історію аргентинців, які застрягли в Україні, я зрозумів, що маю ризикнути, і я ризикнув. Інстинктивна реакція — допомогти, потім буде видно витрати.

Які плани на майбутнє?

Дорослі люди на зразок мене, ми вже маємо бути на пенсії. Мені вже за сімдесят, у мене п'ять дочок та вісім онуків в Аргентині. Однак я маю виноробні в Іспанії, Італії, Аргентині, а також дистриб'юторські підприємства в різних частинах світу. Тому я хочу продовжувати, доки маю можливість. Зараз ми займаємось одночасно десятьма проектами. Це вина, технології, розвиток терруарів. Впевнений, я зможу поділитись подробицями, проте вже наступного року.